Діабулімія - що це?
|
Вперше термін я зустріла в програмі однієї з іноземних конференцій, присвячених розладам харчової поведінки і подумала - що за нова зірочка в, здавалося б, відомому вздовж і впоперек сузір'ї РПП? Що за нові новини? Як виявилося, явище активно вивчається, є іноземні публікації, дослідження та статті. Більшість людей чули про анорексію, булімію і навіть нападоподібне передання , але мало хто знаходить зв'язок між розладами харчової поведінки і діабетом першого типу. Термін діабулімія (також зустрічається ED-DMT1) - розлад харчової поведінки, коли люди з діабетом першого типу навмисне обмежують себе в інсуліні з метою зниження ваги. Введення інсуліну допомагає людям з діабетом першого типу абсорбувати глюкозу, яка може перетворюватися на енергію, так і відкладатися в жир. З припинення прийому інсуліну тіло виводить глюкозу із сечею. Натомість споживає енергію, розщеплюючи запаси жиру в тілі, що веде до зниження ваги. Але також це призводить до серйозних наслідків для здоров'я та може бути загрозою життю. Без інсуліну люди з діабетом першого типу можуть зіткнутися з будь-чим, від виснаження та нудоти до діабетичного кетоацидозу , коми і навіть смерті. Незважаючи на сумну популярність у спільнотах діабетиків та людей з розладами харчової поведінки, діабулімія формально не є розладом психіки, як анорексія чи булімія. Лікарі вважають за краще не знати, що з цим робити і що це таке. Як результат, діабулімія часто проходить без діагностики та лікування. «Оскільки люди, які страждають на діабулімію - це лише маленька популяція всередині маленької популяції," каже Ерін Ейкерс ( Erin Akers ), CEO Лінії допомоги при діабуліміі , "ніхто не говорить про це і реально нікому немає справи." Діабулімія не так добре відома, як інші розлади харчової поведінки, тому що має відношення до порівняно маленької спільноти людей. Основна проблема - брак поінформованості як серед пацієнтів, так і медичних працівників, що ж це таке. Що робити і куди тікати? І чи можна вилікуватись повністю? Можна і потрібно, хоч і займає чимало часу та сил. Зрозуміло, що, якщо є виснаження організму або психічна криза, клінічна депресія, необхідна лікарська допомога в стаціонарі. Надалі необхідна підтримуюча психотерапія , найкраще індивідуальна у поєднанні з груповою. На жаль, у нас ще немає таких потужних організацій, готових надавати комплексну допомогу, як та сама NEDA (National Eating Disorders Association) або American Anorexia Bulimia Association (AABA), але дедалі більше фахівців якісно працює із РПП. Хочеться вірити, що найближчим часом їх буде більше та з'явиться більше спеціалізованих центрів. |