Розлади харчової поведінки - це психічні розлади. Вони бувають, умовно кажучи, зі знаком мінус та зі знаком плюс.
Зі знаком мінус - відсутність апетиту, пригнічення бажання є, занепокоєння про вагу та форму тіла - нервова анорексія.
Зі знаком плюс - дуже сильний апетит, надмірне занепокоєння про вагу та форму тіла, коли людина з'їдає багато, а після, через почуття провини та сорому, може компенсувати обжерливість сильним фізичним навантаженням, викликом блювоти - це булімія.
У 2014 році в американському посібнику з психічних захворювань DSM-5 з'явився ще один розлад зі знаком плюс - binge eating («приступоподібне переїдання») - у нашій довідковій літературі його поки що немає.
Під час такого нападу з'їдається багато калорійної їжі (4000-6000 калорій), але при цьому відсутня будь-яка компенсаторна поведінка (сильні фізичні навантаження, щоб спалити калорії, викликати блювоту тощо).
Варто відзначити також орторексію - маніакальне прагнення вести здоровий спосіб життя, харчуватися чистою та правильною їжею.
Донедавна анорексію та булімію називали «американськими хворобами». Як так сталося, що в нашій країні вони також стали досить поширеними?
На жаль, це сумна популярність. Насправді, ці хвороби існували завжди. Перший випадок анорексії, описаний у літературі, це історія Святої Катерини - Катерини Сієнської (XIV століття). Вона настільки мало їла, що навіть церковні настоятелі були насторожені таким аскетизмом.
Статистичних даних про захворювання в Україні практично немає, тому доводиться орієнтуватися на дані США, де по допомогу звертаються частіше. Анорексією страждає, за різними даними, від 1 до 4,2 відсотка населення, булімією - від 4 до 10 відсотків.
Доктор медичних наук Галина Пілягіна якось сказала, що «в психіатрії є лише дві зони, які межують зі смертю - суїцид та анорексія». Невже все так серйозно?
Анорексія за смертністю лідирує серед усіх психічних захворювань. Причина - не тільки смерть від кахексії (виснаження), а й високий ризик суїциду. Давайте просто розповім, що робить з організмом анорексія (розкажу на жіночому прикладі, чоловіки з цим захворюванням зустрічаються рідше).
Дівчина за весь день може з'їсти половинку яблука, кілька столових ложок вівсянки - та й годі. Відбувається неймовірний дефіцит мікроелементів, починається гіпокальціємія , страждають волосся, зуби, нігті, шкіра, стають крихкими кістки. Метаболізм уповільнюється, людина постійно мерзне. Починає страждати нервова система, серце, бо потрібні калій, магній.
По суті, у 15 років у дівчинки спостерігаються всі ознаки менопаузи… І це страшно… Важливо розуміти: якщо жінка, яка страждає на анорексію, каже, що припинить голодування, коли досягне певної ваги, то, на жаль, досягнувши бажаного, вона вже не може цього зробити - Мозок починає працювати інакше.
Небезпека підстерігає саме дівчаток-підлітків чи дорослих жінок анорексія теж не шкодує?
Найуразливіша категорія - це, звичайно, підлітки, бо вони переживають гормональний сплеск. Тіло різко змінюється і вони не розуміють, що з ними відбувається.
Пам'ятаю 22-річну дівчину, яка важила 37 кілограмів. До речі, на той момент у мого 12-річного сина вага була більшою... Дівчина хворіла на анорексію кілька років, при цьому постійно працювала, сиділа на антидепресантах, які сама собі виписала.
Мене завжди дивує, звідки у хворих на анорексію сили, щоб щодня ходити на роботу?
Є цікава еволюційна теорія, яка стверджує, що анорексія була корисною для виживання людства. Що відчуває голодна людина? Він нічого не хоче, відчуває слабкість, головний біль, спазми у шлунку.
Якщо ж у людини генетична схильність до анорексії, вона відчуває приплив сил, має підвищений настрій. Уявіть: плем'я з голоду лежить без сил, анорексик бадьорий і знаходить їжу, рятує всіх, але незабаром помирає.
Групу ризику розладів харчової поведінки складають ті, хто має генетичну схильність?
Якщо немає генетичної схильності, то захворіти на розлад харчової поведінки не можна. Але як перевірити, чи є ця схильність чи ні? На жаль, в українських лабораторіях подібних аналізів поки що не роблять.
Важливу роль відіграє приклад матері. Якщо вона постійно сидить на жорстких дієтах, дитина перейматиме цю модель і вважатиме, що сильно обмежувати себе в харчуванні - це норма.
До групи ризику належать і ті, хто виховується в надмірно контролюючих, опікуючих сім'ях, перфекціоністи, яким потрібно робити все якнайкраще або не робити зовсім. До речі, батько, який нескінченно тренується, також може стати «пусковим механізмом» хвороби.
Запустити булімію може психотравма, зокрема й сексуального характеру, якийсь сильний стрес. Нерідко зовні булімікі - досить успішні люди, вони добре виглядають, непогано заробляють. І рідко звертаються по допомогу через почуття сорому. Можемо згадати приклад принцеси Діани, яка страждала на булімію.
Як же знайти грань між справді здоровим способом життя та розладом харчової поведінки - орторексією?
Насправді ця грань дуже тонка. Коли людина весь свій час присвячує складання планів покупок, пошуку «тих» правильних продуктів і правильного їх приготування - це вже розлад.
Все це неможливо робити без шкоди соціальному життю. Така людина усамітнюється, тому що оточуючі не розуміють, що вона робить і чому це для неї таке важливе. По суті, другом орторексів стає рукола чи броколі.
Розкажу кумедний і водночас сумний випадок. Нещодавно одна дівчина написала мені, що хоче схуднути, але їй важко дотримуватись дієти. Виявилося, що вона їла тільки відварену і трохи підсолену броколі (!) і запива її водою.
Якщо чесно, я спочатку подумала, що це якийсь тролінг. Виявилося, що людина дійсно сиділа на такій дієті, відчуваючи постійне почуття голоду.
Хто найчастіше страждає на орторексію?
Серед орторексів чимало як жінок, і чоловіків. У 2015 році я проводила дослідження потребностно -мотиваційної сфери осіб з орторексією, щоб зрозуміти,
що мотивує цих людей так поводитися.
Вважалося, що така поведінка притаманна людям, які налякані навколишнім світом, проте моє дослідження показало, що провідна потреба людей з орторексією - самоствердження.
Людина з орторексією мислить приблизно так (утрирую, звичайно): «Я харчуюсь чудово, а тому живу краще, ніж ти; я чистий, правильний, а тому можу тебе повчати».
Чи можна якось перевірити себе на наявність перших ознак розладу харчового характеру?
Відносини людини з їжею допоможуть перевірити такі методики: тест EAT-26, Голландський опитувальник харчової поведінки, Римський опитувальник ORTO-15 допоможе зрозуміти, чи є нервова орторексія.
Всі ці методики можна без проблем знайти та пройти в інтернеті. Приклади поведінки, які мають насторожити: різке схуднення, постійне невдоволення своєю зовнішністю.
Під час їди все ділиться на дуже маленькі шматочки, пережовується дуже повільно і запивається великою кількістю води.
Окрема порада мамам підлітків: поважайте особисті межі (стукайтеся, перш ніж увійти, зачиняйте двері в кімнату дитини), цікавтеся, чому вона пригнічена, і не вимагайте від неї бути кращою з кращих - це прості, але важливі речі.
Тому що нерідко батьки призводять до психотерапевта вже виснаженої дитини. І ти розумієш, що момент початкової стадії втрачено. А лікування будь-якого розладу харчової поведінки - процес дорогий та нелегкий.
Оскільки в Україні практично немає спеціалізованих відділень і клінік, таких хворих лікують або в гастроентерології, або в психіатричних відділеннях лікарень. Немає державних програм, які фінансували б таку психотерапію, і вкрай мало фахівців, що спеціалізуються на терапії РПП і мають справжню профільну підготовку. Тому так важливо бути уважними до себе та до своїх близьких!